30 листопада. День, який близько 400 студентів запам’ятають назавжди. П’ята година ранку. Мирний мітинг студентів, які боролися за європейське майбутнє, кращу долю для України перетворився на кроваву бійню. Влада вдалася до методів, яких наша країна ще не бачила. Жорстокість наказів збила з ніг не тільки молодих людей з Майдану Незалежності, але й свідомість пересічного українця. Можна сказати, що з цього моменту слово “жорсткість” міцно увійшло в наше життя.
Беркут. Побиття. Кров. 79 постраждалих. Так почалася “Революція гідності”- самоусвідомлення українцями себе, як нації.
Тисячі небайдужих вийшли кожен на свій майдан. Сутички на головній площі країни, Інститутській, вул. Грушевського тривали близько двох місяців, до дня, коли 18 лютого владою було прийнято рішення “зачистити” Майдан.
Вбито—106. Безвісти зниклих—47. Постраждалих— 7100.
Нехай в мене кинуть каменем, але я все ж таки спитаю: люди віддавали своє життя за Україну і що отримали в результаті? Скинули Януковича, проголосили боротьбу з корупцією, люстрацію влади, та що далі? Я питаю: що далі?! За що загинули ці справжні патріоти? За те, щоб знову розкрадали країну?
Майдан дав нам те, чого в Україні ніколи не було: розуміння того, що ми—це одне ціле, одна сильна незламна країна. І хочу сказати дякую і ще раз дякую… Але сумно, що задля цього мусила померти Небесна сотня героїв.
Тим часом у Криму та Східній Україні починають свій громадянський рух активісти антимайдану. Велика частина російсько-мовного населення не поділяла ідей євроінеграції і хотіла також бути почутими. Мітинги, протести заполонили країну. Ситуація дуже нага
Путін. Федералісти. Сепаратисти. Влада сили і безмежної нахабності. Вмілий сценарій “використовування” громадської активності.
Спочатку почали з’являтися “зелені чоловічки”, які називали себе самообороною Криму. Потім—витиснення українських військових без жодного пострілу. Я розумію, якщо б наші військові виявили супротив, тоді РФ могла ввести свої війська в Україну під приводом захисту своїх громадян. Солдати, офіцери робили все, що було в їхніх силах. Але я не розумію тих, хто давши присягу на вірність, зрадили своїй країні та пішли служити до військ Росії. Зневажаю їх усією душею і нехай мені пробачають більш толерантні люди.
В результаті ми втратили Крим. “По мирному”.
А у мене в голові не перестають виникати питання: як влада могла допустити таке? Майдан боровся за свободу і представники нової влади також стояли з народом, та коли країну нахабно спаплюжили та згвалтували, що зробили вони? Що?! Допустили війну.
Я живу у військовому містечку Гвардійське, де розташовується 25 повітряно-десантна бригада. З нашої бригади дуже багато людей захищали, захищають і будуть захищати свою Батьківщину, але більшість з них вже ніколи непромовлять і слова… Важко щось казати, бо загинуло стільки людей, стільки героїв. Коли ти кожен день чуєш від знайомих військових, що загинуло дві, три, чотири, п’ять солдат, стає надзвичайно страшно. Ти бачив цю людину ще вчора ввечері, а сьогодні її вже немає в живих. Не хочеться ні про що думати. Неможливо про щось думати. Коли кожного тижня хоронять наших захисніків-солдат, то це… У мене просто не має слів.
Там, у Донецьку та Луганську, вони воюють з “голими руками”: ні танків, ні БМД, ні БТР. Я вже мовчу про “Град” та “ОСУ”. Що можна казати, коли в них нема навіть жетонів для опізнання тіла у разі загибелі. Здавалося б, як взагалі можна тримати оборону за таких умов? Але ні, наші хлопці—справжні козаки! Вони не тільки захищають, але й по краплині відвойовують рідну землю.
І ось тепер, коли вже п’ятий місяць гинуть люди, влада раптом згадала про мирне урегулювання конфлікту. Президент йде на поступки терористам, які розтинали наших хлопців та кидали їхні знівечені тіла на високовольтні кабелі. Кажуть: давайте, обирайте своїх депутатів, аби був мир. Що? Мир? Та який зараз мир?! Страшенно гірко те, що влада не зрозуміла, за що гинули хлопці. І мені здається, якщо нею не будуть зроблені серйозні кроки до змін, то довго вона не протримається. Бо люди знову піднімуться. І це буде сила. Сила на нашому боці.
№ 1'2014 Купрій Віталій (10-Б)
Немає коментарів:
Дописати коментар